Правові норми і аспекти, які регламентують поняття «скарб», а також встановлені державою на законодавчому рівні права і обов’язки осіб, які знайшли скарб, важливо і корисно знати!

 

Відповідно до ЦК України, скарб – це заховані цінності, власник яких невідомий або в силу закону втратив на них право. Навмисно заховані цінності не можуть називатися скарбом.

 

Розглянемо “статтю 140” Цивільного кодексу України (далі “ЦКУ”): скарб, тобто зариті в землі або приховані іншим способом валюта (вітчизняна та іноземна), а також цінності, власник яких невідомий або в силу закону втратив на них право, повинен бути зданий його виявила особою фінансового органу і переходить у власність держави.

 

Особі, яка виявила і здала скарб фінансовому органові, видається винагорода у розмірі 25% вартості зданих цінностей, крім випадків, коли розкопки або пошуки відповідних цінностей входять в коло службових обов’язків особи, яка здала виявлені цінності.

 

Зазначене винагорода не видається особам, в службовий обов’язок яких входять розкопки або пошук відповідних цінностей (наприклад, учасники археологічних експедицій і т.д.). В цьому випадку, якщо предмети представляють історичну, художню або іншу культурну цінність, вони беруться на державний облік як пам’ятники історії і культури і підлягають державній охороні.

 

При безоплатну передачу відповідної організації виявлених цінностей, що мають музейне значення, винагороду в розмірі 25% видається організацією, яка прийняла зазначені цінності.

 

Спори між особами, які виявили скарб, і фінансовими органами про розмір винагороди судам непідвідомчі (!), Оскільки вони вирішуються в адміністративному порядку. Судам підвідомчі лише спори, що виникають з приводу того, хто саме виявив скарб і як слід розділити між кількома особами належну винагороду.

 

Згідно “статті 193” КК України, яка встановлює кримінальну відповідальність за привласнення знайденого або випадково опинилося у винного чужого майна. А точніше: “Привласнення особою знайденого або випадково опинилося у неї, чужого майна, яке має важливу історичну, наукову, художню або культурну цінність, а також скарбу, – карається штрафом до 50 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 2-х років, або арештом на строк до 6 місяців. ”

 

Виходить, що скарб, як власність держави, буде предметом злочину, передбаченого вказаною вище статтею КК. Об’єктивна сторона злочину полягає у привласненні знайденого, або випадково опинилося у винного майна, що є предметом злочину. Присвоєння полягає в тому, що особа, до якого потрапляє майно, йому не належить, протиправно залишає його в своєму володінні. Характерним для цього складу злочину є те, що майно потрапляє до лиця не в зв’язку з його неправомірними діями.

 

Cуб’ектівная сторона злочину характеризується наявністю прямого умислу. Винний усвідомлює, що привласнюється їм майно – чуже. До відповідальності за вчинення даного злочину може бути залучено лише особа, яка на момент вчинення злочину досягла 16-річного віку.

 

NB: Норми статті 193 Кримінального кодексу України застосовуються як для поняття “Скарб”, так і для понять “Безхазяйне майно” і “Знахідка”.

 

“Стаття 137” ЦКУ говорить: “Безхазяйне майно – це майно, яке не має власника або власник якого невідомий”. Таким чином, не може бути визнано безхазяйним майно, власник якого відомий, але в даний час невідомо, де знаходиться; а також майно, яким користуються члени сім’ї, родичі власника або яким керує за дорученням власника.

 

Знахідка (стаття 138 ЦКУ) – це річ, яка вибула з володіння власника або особи, якій вона була передана у володіння власником, поза їхньою волею і будь-ким знайдена.

 

Той, хто знайшов загублену річ, зобов’язаний повідомити про це особу, яка втратила річ, і повернути йому її. Або заявити про знахідку і здати в міліцію. Вибір однієї із зазначених обов’язків належить особі, яка знайшла загублену річ. Громадянин, який знайшов річ і повернув особі, що загубила її, або здав її в установленому порядку, має право отримати від особи, яка загубила річ, винагороду (наприклад, відшкодування витрат на транспортування і зберігання втраченої речі). Підкреслимо (!), Що виплата будь-яких винагород за знахідку (на відміну від знаходження скарбу) Законом не передбачена.