Хобі бувають різні: хтось подорожує, хтось мисливством займається, хтось ходить на риболовлю, але є одне, яке крім задоволення приносить чудові знахідки, а часом і чималі кошти! Знайомтеся, життя в форматі пригод – пошук скарбів.

 

Пошук скарбів – це відносно новий напрямок активного відпочинку в Україні. Приладовий пошук може бути одним з найбільш захоплюючих і корисних способів проведення свого вільного часу, що б там не говорили. Для когось це може стати чудовим хобі, а для іншого – професією або засобом додаткового доходу.

 

Нас можуть називати по-різному: копачі, пошуковці, шукачі скарбів, археологи. Суть від цього не змінюється. “Шукач скарбів” – це діагноз, який з кожним роком охоплює все більше одержимих, втягуючи в круговорот авантюрних пригод. Всі шукачі, які почали пошук скарбів, золота та інших артефактів, рано чи пізно щось знаходять. Знайти скарб – це, мовби, самому доторкнутися до старовини і відчути величність часу. (більше…)

Приладовий пошук в лісі – прагнення знайти незаймані місця. Чи могли на місці великого лісу стояти міста або села ..?

 

«Незаймані» поселення виявити ще можливо!

 

Два способи «лісового» пошуку: за допомогою карти і навігатора (ефективно), або покладатися «на око».

 

Думаєте, що другий спосіб – марна трата часу? Можемо заперечити: якщо різноманітні старовинні карти є у вільному доступі – найвища ймовірність, що там була нога «нашого брата». Шукати інтуїтивно «на око» – вишукувати старі дороги, джерела, яри – вельми конкурентні місця.

 

Можна звертати увагу на рельєф і припускати, де зручніше розташувати село; шукати кропиву, дикі плодові дерева.

(більше…)

Багатьом шукачам скарбів, та й звичайним людям, не дає спокою думка про те, де шукати скарби. Кожному хочеться спробувати вдачу – відшукати скарб. Хтось, почувши від родичів або просто знайомих людей про «заначку», вирушає на її пошуки. Ясно, що велика частина історій на ділі виявляється гарною легендою, проте, тим не менш, коло пошуків звужується.

 

А як же бути тому, кому добрі люди не підказали? Куди йти і де шукати? Відповідь очевидна – думати, аналізувати і шукати!

 

Спробуємо полегшити це завдання. Почати потрібно з того, що необхідно проаналізувати: хто хотів приховати своє добро, як і за яких обставин.

 

Отже, хто ховав, наприклад, монети?

 

(більше…)

Професійні шукачі скарбів завжди мають точну інформацію, яка дозволяє з великою ймовірністю знайти скарб. У наш час джерел інформації безліч. Це і архівні дані, і старовинні карти, книжкові описи, розповіді та легенди. Карти можна купити, скачати, сфотографувати. Доцільно збирати потрібну інформацію серед жителів покинутих поселень. Не рідко знайдені скарби є наслідком оповідання «бабушки-одуванчика».

 

Гідним джерелом інформації є праці місцевих істориків з описом історії краю. Вони часто містять в собі детальну історію даної місцевості: житіє селян при царській владі, бої і битви та багато іншого. Величезне задоволення доставляє читання краєзнавчих книг, особливо коли в них включені спогади очевидців про страшні часи, наприклад, Громадянської війни. (більше…)

Юристи стверджують, що такий вид господарської діяльності, як пошук скарбів, відсутній в державному реєстрі.

 

Відповідно до Закону України, в разі знаходження скарбу (старовинної речі), щасливчик повинен зв’язатися з органами внутрішніх справ і повідомити про знахідку в органи місцевої влади.

 

Держава, можливо (?!), оплатить знахідку з розрахунку до 20% від її вартості. Якщо цінність (скарб) знайдена на ділянці, у якої є приватний власник і скарб підняли із землі за його згодою, то ці 20% розділяються між двома учасниками. Якщо скарб підняли із землі без обопільної згоди, то весь прибуток належить господареві території.

 

 

 

Новачки в справі пошуку скарбів не завжди знають з чого почати: куди і на чому їхати, з ким і, головне, в чому?

 

Основна екіпіровка “молодого” шукача скарбів:

  • карта місця призначення (наприклад фрагмент 3-хверстовки Шуберта);
  • грунтовий металодетектор;
  • лопата.

 

Звичайно, це не повний набір шукача скарбів, проте – основний! (більше…)

Більшість шукачів скарбів стверджують, що пошук монет та інших предметів старовини є для них звичайним хобі. Проте неофіційні кодекси українських шукачів скарбів свідчать: “Ніколи не віддавай свій скарб державі”.

 

Чому ж більшість “чорних археологів” не здають знайдені цінні речі державі? А тому, що віддати свій скарб державі – те ж саме, що й покласти його в кишені нашим “улюбленим” чиновникам!

 

Самі ж чиновники, музейні працівники та професійні археологи стверджують, що найбільшу роль у розграбуванні культурних цінностей нашої спадщини відіграють шукачі скарбів, які, нібито, грабують стародавні городища і знищують історичні пам’ятки. Не сперечаємось, є такі «відчайдушні» люди, які із розкопаних місць вилучають лише добре збережені цінні речі, а доля ж самої історичної пам’ятки їх зовсім не цікавить. (більше…)

29.01.2018

Правові норми та аспекти, що регулюють поняття «скарб», а також встановлені державою на законодавчому рівні права та обов’язки осіб, які знайшли скарб, важливо і корисно знати!

 

Відповідно до ГК України, скарб – це приховані цінності, власник яких невідомий або в силу закону втратив на них право. Цілеспрямовано приховані цінності не можуть вважатися скарбом.

 

Розглянемо «статтю 140» Цивільного кодексу України (далі «ЦКУ»): скарб, тобто зариті в землі або приховані іншим способом валюта (вітчизняна та іноземна), а також цінності, власник яких невідомий або в силу закону втратив на них право, повинен бути зданий особою, яка його виявила, до фінансового органу і переходить у власність держави. (більше…)

Найприємніша фантазія, якою люди тішаться споконвіків – знайти кимось колись захований скарб. Скарби завжди ховали і постійно шукали; у кожному фольклору притаманні десятки надійних прикмет, за якими їх можна знайти. (більше…)

Що було раніше – курка чи яйце..?

Мабуть, яйце! )

 

Знахідку зафіксовано в Чехії при розкопках некрополя Великоморавського Градіште (городища) святого Іполіта. Археологи знайшли ціле куряче яйце віком 1200 років! (більше…)