Незвичайну заяву поспішив зробити МВФ після повідомлення про знахідку житомирських “бурштинників”.

 

“Бурштинові браконьєри” знайшли на Житомирщині під Рокитним скарб, який є частиною легендарного скарбу, так званого “золота Полуботка”. Багато відомих особистостей і навіть країн зробили негайну заяву на право власності цим скарбом.

 

Історія з цим скарбом вирішилася дуже швидко. За повідомленням голови районної адміністрації, весь вміст знайденого скарбу, (за оцінками фахівців становить понад 140 млн. грн.) був негайно переданий в державне казначейство України для подальшого подання 217 векселів Банку Англії, щоб один з найстаріших банків Європи справив розрахунок з Україною. (більше…)

Юристи стверджують, що такий вид господарської діяльності, як пошук скарбів, відсутній в державному реєстрі.

 

Відповідно до Закону України, в разі знаходження скарбу (старовинної речі), щасливчик повинен зв’язатися з органами внутрішніх справ і повідомити про знахідку в органи місцевої влади.

 

Держава, можливо (?!), оплатить знахідку з розрахунку до 20% від її вартості. Якщо цінність (скарб) знайдена на ділянці, у якої є приватний власник і скарб підняли із землі за його згодою, то ці 20% розділяються між двома учасниками. Якщо скарб підняли із землі без обопільної згоди, то весь прибуток належить господареві території.

 

 

 

Прикмети і забобони шукачів скарбів можна розбити на дві категорії: старовинні і сучасні.

 

Старовинні ж свідчать, що будь-який поважаючий себе “пошуковець” мав звід правил про те, як правильно шукати скарб:

  • Під час роботи не можна було озиратися, піддаватися сонливості і розмовляти, особливо брутально лаятись – позбудешся допомоги святих сил. А до знайденого скарбу не варто торкатися, не перехрестившись і не прочитавши молитву. Інакше, навіть якщо скарби і дадуться в руки, то щастя вони не принесуть.
  • На пошуки потрібно було вирушати в певний день. Наприклад, “закляті скарби” не можна брати в руки ні в один день крім Нового року, Великодня та Івана Купали.
  • Вважалося, що на Новий рік всі зариті гроші спалахують синім кольором. Тоді повз скарбу точно не пройдеш. У пасхальну ніч скарби йдуть шукати за околицю. Місце, де потрібно копати, вкажуть вогники. При собі необхідно мати хрест, херувимський ладан, стрітенську свічку і знати при цьому недільну молитву. При пошуку скарбу в цю ніч суворо заборонено лаятися.

(більше…)

Новачки в справі пошуку скарбів не завжди знають з чого почати: куди і на чому їхати, з ким і, головне, в чому?

 

Основна екіпіровка “молодого” шукача скарбів:

  • карта місця призначення (наприклад фрагмент 3-хверстовки Шуберта);
  • грунтовий металодетектор;
  • лопата.

 

Звичайно, це не повний набір шукача скарбів, проте – основний! (більше…)

 

Все-таки є професійне свято – день шукача скарбів. Відзначається він 23 травня! Цей день за православним календарем – день пам’яті Апостола Симона Зилота.

 

Симонів день (Іменини Землі) – день народного календаря, що відзначається 10 (23) травня. За народною традицією в цей день “Мати – Земля” вшановується як «іменинниця». Вважається, що в цей день Земля “відпочиває”, тому її не можна орати, копати і боронити.

 

В цей день “захоплені” займалися пошуком скарбів. Люди вважали, що між словами Зилот і золото є прямий зв’язок. Тому Симон Зилот вважався в народі покровителем шукачів скарбів і до нього зверталися з молитвою, просячи допомоги в пошуках скарбів. (більше…)

Пляж – ідеальне місце для того, щоб випробувати вдачу і навіть заробити! Зазвичай, в розпал сезону відпусток, все узбережжя усіяне відпочиваючими. Але ми з’являємося на пляжі не для бронзової засмаги! Ми шукаємо те, що інші втратили: гроші, годинники, ланцюжки, каблучки і т.д. Озброївшись металодетектором кожен може спробувати себе в цій захоплюючій справі.

 

Шукати на пляжі цінні речі можна на двох ділянках: в зоні відпочинку на сухому піску, і в зоні прибою на вологому грунті або в солоній воді. Залежно від ділянки пошуку є і свої труднощі. (більше…)

Більшість шукачів скарбів стверджують, що пошук монет та інших предметів старовини є для них звичайним хобі. Проте неофіційні кодекси українських шукачів скарбів свідчать: “Ніколи не віддавай свій скарб державі”.

 

Чому ж більшість “чорних археологів” не здають знайдені цінні речі державі? А тому, що віддати свій скарб державі – те ж саме, що й покласти його в кишені нашим “улюбленим” чиновникам!

 

Самі ж чиновники, музейні працівники та професійні археологи стверджують, що найбільшу роль у розграбуванні культурних цінностей нашої спадщини відіграють шукачі скарбів, які, нібито, грабують стародавні городища і знищують історичні пам’ятки. Не сперечаємось, є такі «відчайдушні» люди, які із розкопаних місць вилучають лише добре збережені цінні речі, а доля ж самої історичної пам’ятки їх зовсім не цікавить. (більше…)

Такий спосіб пошуку приваблює не лише колекціонерів, а й тих, хто знає реальну ціну старовинним монетам. Але простого бажання знайти рідкісну монету мало! Необхідно, як мінімум, знати, де шукати; до того ж тут не обійтися без металодетектора, який коштує недешево.

 

Наприклад, монети СРСР знайти досить просто – вони є скрізь. Та куди складніше знайти монети царських часів.

 

Місць, де шукати монети – тьма: в землі, старих занедбаних будинках, водоймах, ярах … Відзначимо, що досвідчені шукачі скарбів не зосереджуються на одному лише виді пошуку. Найефективніший спосіб пошуку – це вміння знаходити монети практично в будь-якому місці. (більше…)